###Динамо: Від ейфорії до безнадії ###

Прихід на тренерський місток команди київського "Динамо" Олега Блохіна додав життєдайної сили. Не стільки футболістам і грі, скільки втомленим від натужних дій сьомінського колективу вболівальникам. Так, Блохін виграв перші два матчі й у тих поєдинках "Динамо" намагалося діяти в класичному для себе стилі, використовуючи довгі передачі й флангові проходи. Втім, чи не видали ми бажане за дійсне? Бо, як не крути, а луганська "Зоря" й загребське "Динамо" - суперники, які команда з підбором виконавців на кшталт київського мала перегравати за будь-яких умов. Наступні матчі оптимізму не додали. І, мабуть, не лише через відсутність на тренерській лаві Блохіна.

Як правильно зазначив в інтерв'ю UA-футбол екс-нападник киян Олександр Призетко, в той час, доки Блохін знаходився у лікарні, команда працювала за його програмою, а Олексій Михайличенко і Андрій Баль, як однодумці Олега Володимировича, реалізовували те, що мав зробити "головний". Звісно, не можна виключати, що під час матчів проти "Дніпра", "Металіста", "Порту" й "Іллічівця" наставник прийняв би трохи інші кадрові рішення, не виключено, команда виходила б на поєдинки більш мотивованою. Але, оскільки система залишалася б сталою, ці фактори могли вплинути хіба що на результат матчу в Маріуполі. В решті трьох поєдинках "Динамо", треба визнати, програло безнадійно.

Фото - Олександр Приходько

Зокрема й у Португалії, в матчі, який викликав у Олексія Михайличенка хвилю надії й оптимізму. Суперник в тій зустрічі якщо й міг втратити очки, то виключно через власну самовпевненість. Динамівська оборона вкотре не змогла продемонструвати максимальної сконцентрованості, а група атакувальних гравців виглядали відірваними від тих, хто захищається. Команді не вистачало цілісності при переходах з однієї фази в іншу. Точніше, в обороні певна синхронність ще була, однак обумовлена вона швидше попередньою спрямованістю на деструктив й дії суперника, який тривалий час застосовував пресинг. В атаці ж Ідейє, Гусєв і Ярмоленко часто виглядали відірваними навіть від Міґела Велозу, котрий брав гру на себе не через егоїзм, а тому, що не знаходив вільного адресата.

Після гри в Порту Михайличенко висловив сподівання, що успішні "стандарти" у виконанні його команди – то не слабкий бік в діях португальців, а сильна динамівська сторона. Проте, ті систематичні підкрутки з кута поля безпосередньо у ворота Елтона, видається, пов'язані зі знанням Велозу воротаря суперників. Матч з "Іллічівцем", у чиїх воротах грає більш надійний Худжамов, показав, що якоїсь переваги при виконанні кутових і штрафних ударів "Динамо" не має. Яким би сильним майстром Велозу не був. Іншими словами, напрошується висновок, що майже вся гострота в матчі з "Порту" досягнена завдяки ігровому інтелекту одного гравця, але не команди в цілому. Саме подачі з кута від Велозу дозволили забити Гусєву, а в другому таймі дезорганізували оборону й створили простір для атаки, яка завершилася м'ячем у виконанні Ідейє.

Безперечно, в епізоді, коли кияни зрівняли рахунок вдруге, не можна не відзначити як фантастичного пасу від Ярмоленка, так і ідеальної обробки м'яча від Брауна. Такі епізоди виглядали, наче проблиски світла на загальному похмурому тлі, але їх під широке поняття "колективна творчість" не внесеш. Через те в "Порту", так само як і в матчах проти "Дніпра" й "Металіста", "Динамо" було запрограмоване на негативний результат. Хоча б тому, що індивідуальна майстерність окремих футболістів не дозволяє киянам "робити" результат гри з висококласними командами.

"Іллічівець" в один ряд з трьома попередніми суперниками динамівців, при всій повазі, не поставиш. Відповідно, не демонструючи колективної ігрової агресії, кияни в Маріуполі все ж могли брати три очка. Й тут при не дуже ідеальних функціональних кондиціях індивідуальна майстерність мала б відіграти свою роль. І справді, Ярмоленко знову видав дивовижний пас на Ідейє, а той опинився в потрібному місці в потрібний час. Однак Браун, б'ючи головою з меж воротарського майданчика, у ворота не влучив. Як і не зміг він приборкати м'яча трохи раніше, коли після довгої передачі на хід мав виходити на побачення з Худжамовим. Очевидно, що то вже не той Ідейє, що на початку сезону. Він виглядає важким і втомленим. Так само, як Шовковський, Михалик, Хачеріді, Гусєв, Ярмоленко. Та майже всі, за винятком Міґела Велозу, ігровий клас якого на порядок вищий, ніж у решти гравців "Динамо".

Фото - ФК "Динамо"

Звісно, не вина Блохіна і його помічників, що команда в ключовий момент потрапила до функціональної ями. Влітку, коли закладався фундамент фізичної підготовки, з "Динамо" працювали інші люди. Юрій Павлович Сьомін безмежно вірив Вінченцо Пінколіні, а той відпрацював у своєму стилі. Наслідки того стилю свого часу призвели до поразки московського "Локомотива" від першолігової швейцарської "Лозанни". Нині те саме відбувається з "Динамо". Найпарадоксальніше, що не неслися кияни в цьому сезоні жодного разу, маючи перевагу в фізичній готовності хіба що в матчах кваліфікації Ліги чемпіонів проти "Фейєнорда". Та й то не гарантія, що перевага була досягнена не через погану готовність суперників, котрі на той момент щойно входили в новий сезон.

Іншими словами, Блохін отримав незавидний спадок, в якому намір грати в "Барселону" за схемою 1 – 9 – 1 був далеко не найбільшою проблемою. Ця команда виглядає приреченою ментально й фізично. Зумовлену стартовими невдачами аутсайдерську в порівнянні з головними внутрішніми суперниками психологію в "Динамо" поступово не переймає лише той, хто вів і веде команду за собою – Велозу. Решта гравців діє без іскорки й натяку на агресію.

Нині вже цілком очевидно, що гучні трансфери міжсезоння були невдалими. Треба погодитися з екс-нападником збірної СССР Віктором Грачовим, котрий перед стартом сезону стосовно Краньчара сказав: "Англійська Прем'єр-ліга яскраво відкриває гравця. Але якщо закриває, то назавжди". Власне, Ніко – то бліда тінь навіть того футболіста, який приїздив у складі загребського "Динамо" грати проти київських одноклубників на початку 2000-х. Марко Рубен і Раффаель не витримують конкуренції й до основи справедливо не потрапляють. Тайє Тайво на місці лівого оборонця грає постійно. На своєму рівні. Безвідповідально й авантюрно, тобто, з рисами, через які він вилетів з "Мілану".

Можна сміливо стверджувати, що до зими це "Динамо" не зможе реанімувати жоден тренер. Вихід до 1/8 фіналу Ліги чемпіонів може відбутися хіба що за умови, якщо "Порту" чи "Парі Сен-Жермен" провалять усі свої матчі. Вдома до зимового антракту очікує ще п'ять матчів, в яких особливо треба побоюватися донецького "Металурга" і "Говерлу". Тим самим, зіграти потрібно так, щоб не відпустити в Лігу Європи Загреб, а у внутрішньому чемпіонаті не сильно відстати від другого місця. Але то будуть не результати Блохіна, а наслідки діяльності попереднього керівництва команди.

Фото - Getty Images

З Олега Володимировича можна запитувати лише з зими. Та й то за умови, якщо трансферна робота знову не перетвориться на вигравання грошовими мускулами, придбання будуть системними і тренерів черговими новачками не будуть ставити перед фактом. Бо інформація про зацікавленість киянами в послугах 30-річного японця виникла не з неба. А раз так, то чом би не завести мову про повернення у футбол невдахи-політика? На жаль, діяльність київського клубу в останні роки трохи розбігається зі здоровим глуздом...-